Tik Tu - це ода радості. А відстань у два роки між першим і другим альбомом музиканти пояснюють тим, що працювали в студії тільки тоді, як то було в кайф.

З першого альбому Shuma інді-гурт Tik Tu вписався в урбаністичний звуковий ландшафт. Музиканти знайшли свою територію, делікатно балансуючи між так буцім і насправді,
компілюючи звуки електронних і живих інструментів, залуповуючи окремі відтинки, розставляючи, де потрібно, наголоси, де потрібно, переходячи на шепіт.

Shuma почала те, що утверджує Ulitakis — погойдування на хвилях внутрішнього моря під сугестивні наспіви сирен.

Музиканти кажуть, що їх цікавлять експерименти зі зучанням, тому кожен трек живе своїм життям – розповідає свою історію, по-різному закручує звучання, змінює настрій – від погідно авторефлексійного, до іронічного, драйвового чи меланхолійного.

На виступах пісні запрошують приєднатись до танців і вібрацій. Під час приватних прослуховувань промовляють майже інтимно, так, ніби звукова казка, насичена персонажами й сюжетними закрутами, нанизаними на голосові переливи та переспіви.

Треки записуються на підкірку, аби потім проростати ревербераціями та рекурсивними образами, відносити далі від марноти марнот й виколисувати кришталеві простори.